«У будь-якій критичній ситуації льотчик приймає рішення моментально. І це рішення має бути тільки правильним, тому що від нього залежить особисте життя і життя людей на землі», - вважає український військовослужбовець, льотчик-винищувач, майор Повітряних Сил ЗСУ, Герой України Вадим Ворошилов, позивний «Карая».
Чому обрав професію військового та позивний «Карая», про війну, літаки і роль авіації у бойових діях, як сприйняв звання Героя України і коли збриє вуса – у розмові з Карая або «привидом Вінниці». Розмова відбулась в офісі благодійного фонду «Добра справа», куди він прийшов, щоб підтримати волонтерів і подякувати за таку важливу працю. «Волонтерська допомога на початку війни була критично необхідною. Ворог знищив наші наземні станції і бортові засоби навігації не працювали. Небайдужі люди – волонтери оперативно доставили авіаційні GPS-навігатори, аптечки та інші необхідні засоби подвійного користування з Америки та Європи».
У Вадима Ворошилова в родині військових не було і не має. Але, його цікавила військова справа, тому вступив у рідному місті Кременчуг у військовий ліцей, щоб вивчити її детальніше. Далі – успішне навчання у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на Льотному факультеті.
Після навчання служив у 204-й бригаді тактичної авіації. Став найкращим молодим льотчиком повітряного командування «Південь». Проте, після закінчення контракту звільнився із ЗСУ і пішов працювати у цивільну авіацію. Був офіцером резерву.
«Ще до повномасштабної вторгнення, тоді, коли ворог почав проводити скупчення особового складу і техніки я вирішив для себе: якщо щось розпочнеться - повернусь у військо. Після початку вторгнення подзвонив командиру і прибув на оперативний аеродром, куди прилетіли наші літаки після операції «виводу з-під удару». Іншого виходу чи думки: не піти, не могло бути», - ділиться льотчик.
Тоді ж, коли поїхав на оперативний аеродром вирішив запустити вуса, а збрити - після закінчення війни, після Перемоги.
«Чому «Карая»? У 2014 році, коли росія почала гібридну війну проти України і почались ось ці їхні наративи, що українці «нацисти», «фашисти», я створював сторінку в Інстаграмі і думав як її підписати. Ну, раз ми «нацисти», то назвуся Карая (сміється). Такий позивний був у німецького льотчика-аса Еріха Гартмана, найуспішнішого льотчика-винищувача в історії авіації», - каже Карая.
Вадим «Карая» Ворошилов став відомим у жовтні минулого року. Його фото з закриваленим обличчям облетіло усі ЗМІ України і світу. У той день, виконуючи бойове завдання, він збив 3 «шахеди» на півдні України і 2 - над Вінницею. Один з них пошкодив носову частину його літака, а сам льотчик, поранений, змушений був катапультуватися, відвівши повітряне судно від населеного пункту, щоб не загинули цивільні люди. Тоді ж журналісти почали його називати «привидом Вінниці».
«Коли льотчику ставиться бойова задача атакувати наземні цілі, то він планує маршрут польоту і на комп’ютері чи на портативних засобах навігації завжди «вбиває» координати цілі для того, щоб візуально виявити орієнтири польоту, побачити ціль, відносно якої, оцінити правильну побудову маршруту. Тому, коли російські льотчики кажуть, що не знають куди скидають бомби чи по чому виконують пуски керованих ракет класу «повітря-земля» , то це – відверта брехня. Це просто неможливо, щоб вони не знали виконання застосування зброї, - впевнений Вадим Ворошилов. Це – перший момент. Другий. Льотчик знає ціль. Бачить, наприклад, що це північна Салтівка, що це житловий район і там знаходиться величезна кількість цивільних людей і ніяких військових баз там немає. Вони це знали і виконували бомбометання. Так. Вони виконували наказ, але, льотчик не комп’ютер і також може робити помилки, особливо під час здійснення польоту. Весь процес польоту – це виправлення помилок, які сам веде льотчик. Є таке поняття «не донести бомбу» або «перенести бомбу». Це на кілька секунд раніше-пізніше виконати бойове застосування і просто ця бомба або не долетіла б до цілі чи перелетіла і просто впала десь у полі. Відмовитись від завдання вони не могли, бо там за це 10 років тюрми, а просто можна виконати не точне бомбометання в напрямку того самого поля і повернутись. Завдання виконав, але допустив помилку. Таке можливо. Але, вони свідомо знищують цивільні об’єкти і людей. Свідомо».
Карая працює на одномісному винищувачі на оперативних аеродромах на різних напрямках. Є двомісні винищувачі, але, вони призначені для навчання та відновлення льотних навичків, вони не бойові. Він знає можливості західних авіаційних комплексів і, каже, що вони б надали нам величезну допомогу у перебігу війни.
«Винищувач – це не літак, це авіаційний комплекс у сучасному форматі. Він не лише може знищувати ворожі повітряні судна будь-яких типів, він може вести атаки наземних цілей і все це за один бойовий виліт. Тому, цей авіаційний комплекс – це серйозна і потужна сила, - пояснює військовий. – Переозброєння в авіації і флоті у будь-якій армії світу – це досить довгий і дорогий процес. Тому, неможливо, щоб було, наприклад, так, що в кінці лютого нам союзники дали літаки, а в березні вони вже почнуть працювати. Ні. Процеси підготовки льотного та інженерно-технічного складу – це досить тривалий процес. А якщо взяти до уваги те, що в нас немає досвіду експлуатації типів літаків західного виробництва, то потрібно докорінно змінювати систему. Неможливо навіть теоретично уявити те, що сьогодні дали, а завтра – вони змінили перебіг бойових дій, такого не буде! Але, вони були б потужною підтримкою».
Проте, Карая стверджує, що наші Збройні і Повітряні Сили, зокрема, тримаються не на техніці, а на людях та їхній вмотивованості.
«Ми бачимо, що ворог переважає нас як технічно, так і кількісно. На жаль, у нас застаріла авіаційна техніка, але, ми, завдяки великому бажанню деокупувати наші території, робимо все можливе і неможливе на цій техніці», - розповідає льотчик.
Жодних прогнозів про те, як закінчиться війна Карая не дає, але впевнений, що якщо не виграємо цю війну, то путін не зупиниться і знову нападе.
«Є наглядні приклади з історії: перша і друга Чеченські війни. У першій підписали мирний договір – почалася друга. Тому, ми не можемо зробити таку саму помилку. Цей час перемир’я у них піде для того, щоб наростити армію, резерви, зробити аналіз помилок і вдарити з новою, ще більшою силою. На даний момент йде війна на знищення всього українського народу. У нас немає іншого виходу, як тільки боротися і перемагати. Тому, має прийти розуміння, що кожен чоловік в Україні рано чи пізно візьме до рук зброю і буде боронити Україну», - впевнений офіцер ЗСУ.
Після виконання бойового завдання на Вінничині він отримав звання Героя України. Також, йому присвятили поштові марки, які випустили в Україні та в Африці в Гвінеї. Все це сприйняв з посмішкою.
«А як інакше? (сміється). Це приємності для моєї мами. Вона дуже зраділа. І не більше. Зірка Героя України – це просто нагорода. Не час зараз про це думати і тішитись, а потрібно виконувати бойові завдання. Тим більше, у нас величезний потенціал. Зараз, в основному, до керівних посад приходять молоді хлопці, які мають унікальний бойовий досвід, про який не написано у підручниках. А це – нове бачення ведення бойових дій, нове бачення структури Збройних Сил. Саме наявність актуального бойового досвіду - це те, до чого прагне будь-яка армія світу»,- впевнений Вадим Ворошилов.
Авторка: Софія Калюжна
Фото з особистого архіву Вадима Ворошилова
コメント